party-nem
Главная страница     Корисна інформація     Шкільна «пора»

Парта дитяча Харків купити

« Вернуться к списку публикаций

Шкільна «пора»

Здається, ще вчора ваше маля вимовлялося знаками в пісочниці. А сьогодні вже самостійно читає про Гаррі Потера, побіжно рахує до ста і назад і бадьоро декламує на табуретці англійський віршик...

Здається, ще вчора ваше маля вимовлялося знаками в пісочниці. А сьогодні вже самостійно читає про Гаррі Потера, побіжно рахує до ста і назад і бадьоро декламує на табуретці англійський віршик. І у вас виникає цілком законне питання: «Чи не час дитині до школи?»

Таким питанням сучасні батьки починають задаватися дедалі раніше. І все частіше приходять до висновку, що чим швидше до школи, то краще. А якщо школа спеціалізована, то дуже добре. Вчителі до таких наполеонівських планів ставляться скептично. Кажуть, що вундеркіндів із роками більше не стає. Адже готовність до навчання не обмежується навичками письма, читання та рахунку. Це цілий комплекс фізіологічних та психологічних характеристик розвитку, на які батьки часто просто не звертають уваги.

Більшість цих характеристик, як кажуть фахівці, дозрівають до шести з половиною років. Саме в цей час малюка формально можна віддавати до школи. Але природа не знає чітких вікових обмежень, і те, що в одних розвивається до шести років, в інших формується лише до восьми.

Все це важливо мати на увазі, щоб уникнути надалі серйозних проблем: скоростиглий першокласник може втомлюватися, вередувати, не справлятися із завданнями, боятися вчительки, конфліктувати з однолітками та проситися назад у пісочницю. Тож батькам (разом із учителем та психологом) варто оцінити розвиток дитини з усіх боків. І вже потім вирішувати, чи йти до першого класу зараз, чи почекати.

Якщо ж цього року малюк за якимись якостями не дозрів, а наступного буде вже переростком, важливо обрати потрібну школу. Щоб уникнути можливих помилок.

Помилка №1
"За компанію"
«Цього року наш старший син, Сергій, йде до першого класу. І пишається цим неймовірно. Ми вже вибрали школу, купили портфель і навіть пенал із Королем Левом. А тут і молодший, Петя, туди ж: ходить по квартирі з Сергіним рюкзаком, щоразу вдається показати, що намалював грибок краще за брата, і проситься до школи. Ось ми з чоловіком і подумали: а чому б ні? Різниця у віці у них трохи більше року, Петя читає з п'яти років, вважає не гірше за брата. Нехай вони й йдуть один із семи, а інший із шести, заодно не нудьгуватимуть один без одного. До того ж, у нас у всіх знайомих шестирічки вже в школі».
Ірина Ч., м. Миргород

Відправляти дитину до школи, керуючись лише її проханнями, дуже ризиковано. Найчастіше його «хочу» означає не бажання вчитися, а полювання наслідувати зовнішні атрибути – носити портфель, називатися учнем, скоріше вирости і стати як старший брат. Тут важливо переконатися, що дитина дійсно воліє навчання гри. Читаючи книгу, перервіться на найцікавішому місці та запитайте, що він хоче робити – читати далі чи пограти у машинку. Якщо він вибере машинку, про школу говорити ще зарано.

Крім бажання вчитися малюк також має вміти адекватно дивитися на себе та сприймати критику. Якщо він впевнений, що завжди все робить краще за всіх, він не просуватиметься у навчанні (навіщо намагатися, якщо він і так ідеальний?).

Але що робити, якщо дитині вже виповнилося сім років, а вона все ще вибирає машинку? Невже сидіти вдома? Ні звичайно. Але постарайтеся забезпечити дитині комфортні умови навчання. Тут дуже важливо знайти потрібного вчителя, доброзичливо налаштованого, який би постарався максимально полегшити першокласнику входження до шкільного життя.

Помилка №2
«Гарна підготовка»
«Ми з дружиною серйозно підійшли до виховання сина Сашка, щоб він виріс гідною людиною. У три роки він пішов у басейн та на танці, у чотири займався з дошкільним педагогом читанням, математикою, англійською, ходив у теніс та музичну школу. У його роки я про це не мріяв. Питання, скільки йти в школу і яку саме, перед нами не стояло. З шести років син пішов у гімназію, як і очікували, почав приносити одні п'ятірки. А у другому класі наш слухняний Сашко почав дурити. До школи – зі сльозами, зі школи – із головним болем. Вчителька скаржилася дружині, що він на уроках часто ловить ворон, не може відповісти на просте запитання. Серед п'ятірок почали з'являтися четвірки і навіть трійки. Дружина просить перевести дитину до звичайної школи, каже, вона не встигає. А я не хочу, щоб мій син ріс дурнем. У першому класі він справлявся. А зараз просто розлінився».

Дмитро М., м. Вінниця

Найпоширеніша помилка – визначати готовність дитини до школи за рівнем загального розвитку. Завдяки телебаченню сьогоднішні діти багато знають про навколишній світ, активно сприймають будь-яку нову інформацію. До того ж із ними починають займатися ще з пелюшок (за винятком неблагополучних сімей). Не дивно, що до п'яти-шості років запас накопичених знань здається батькам більш ніж достатнім («Я в його роки тільки «Мама мила раму» складами складала, а він уже три роки французький вчить»).

Вся складність ситуації полягає в тому, що такі вміння легко впадають у вічі і найчастіше служать єдиним критерієм для вибору «серйозної» школи. В результаті діти виявляються не готовими до більш складних розумових операцій, покладені на них завдання та вимоги батьків виявляються їм не під силу. Щоб неуспішність дитини не стала для вас неприємним сюрпризом, переконайтеся, що у нього сформовані основні інструменти навчання, насамперед пам'ять та увага.

Помилка №3
«Схоплює на льоту»
«Маша завжди дивувала нас своєю здатністю помічати та запам'ятовувати найменші деталі. Ведучи доньку в перший клас, я була впевнена, що вона схоплюватиме слова вчительки на льоту і проблем із навчанням у нас точно не буде. І як я здивувалася, коли Світлана В'ячеславівна сказала мені, що Маша на уроках неуважна, часто відволікається, непосидюча, не здатна довести до кінця жодне завдання. Я, звичайно, і вдома помічала, що дочка часто перемикається зі збирання мозаїки на ляльки, потім на читання книжки і назад. Але була певна, що їй просто нецікаві дитячі заняття. А в школі її зможуть зацікавити».

Марина, м. Дніпро

Батьки часто приймають дитячу сприйнятливість до навколишнього світу за готовність до навчання. Насправді йдеться про мимовільну увагу, коли дитина однаково бурхливо реагує на всі події – хтось чхнув, птах пролетів. Завдяки цьому і виникає ефект, коли учень ловить ворон. Зазвичай дитина повинна йти до школи, коли в неї виникає інший вид уваги - довільний. У нормі цей механізм формується до семи-восьми років. Він і допомагає першокласнику виділити головне та другорядне, зосередитися на одному завданні, всидіти на місці.

У дітей з нестійкою увагою та низькою пам'яттю, як правило, виникають труднощі з основних предметів – письма, читання, математики. Причому прогалини у знаннях випливають у другому класі. Якщо ваш малюк ще не може 10-15 хвилин, не відволікаючись, займатися однією справою або, навпаки, при необхідності переключитися з однієї діяльності на іншу, весь урок пройде повз нього. Якщо дитині ще не виповнилося сім років, зі школою краще зачекати. Якщо виповнилося – краще не віддавати його до спеціалізованого класу. І ще якнайчастіше повторюйте з ним пройдений матеріал, попросіть вчителя приділяти йому більше уваги.

Помилка №4
"Не стежити за мовою"
«Зараз багато говорять про те, що вчити дитину мови треба якомога раніше. Альоші ми найняли вчителя англійської в чотири роки. А заразом запросили логопеда, бо в нас були деякі проблеми зі звуками. Коли настав час йти до школи, ми, звичайно, пішли до мовного класу. Щоправда, у нас залишилася невелика запинка у мові і особливими успіхами в англійській ми похвалитися не могли. Але тести

пройшли успішно. Зараз я шкодую про своє рішення бути як усі. Вже за кілька місяців у сина почалися проблеми – його запинки призвели до уривчастості мови, розтягування слів. Альоші було важко зубрити слова кілька годин на день, він став скаржитися на втому, погано спати. Через три місяці ми перейшли у звичайний клас».

Ніна П., м. Запоріжжя

Несформованість мови – дуже частий недолік. За результатами дослідження, вона зустрічається майже у 60% першокласників. І сюди відносяться не тільки запинки та заїкуватість, а й неправильне виголошення звуків, невміння виділити звук на початку-кінці-середині слова, бідний словниковий запас, невміння вести діалог і складати зв'язкову розповідь за картинками. Такі діти погано освоюють лист та читання, у найзапущеніших випадках виявляються взагалі
нездатними до навчання.

Якщо у вашого малюка є хоч якісь проблеми з промовою, треба обов'язково займатися логопедом, у тому числі й у початкових класах. При цьому не рекомендуються школи з інтенсивним навчанням та поглибленим вивченням іноземної мови.

Крім того, деякі порушення мови (зокрема, заїкуватість) можуть говорити про слабку нервову систему. Зверніть увагу, чи добре дитина спить, чи не мучать її страхи (темряви, самотності), чи не зайве вона дратівлива, чи немає в неї нав'язливих рухів (посмикування м'язів обличчя, шиї, моргання), чи не гризе він нігті.

Якщо ви нарахували кілька ознак, краще проконсультуйтеся з лікарем-психоневрологом. Нервові діти погано освоюють всю програму читання, лист, математику. Їм потрібен щадний режим навчання, з одним днем відпочинку протягом тижня (краще у четвер), обов'язковий денний сон. Виконання домашнього завдання не повинно тривати більше години.

Помилка №5
«Тепличні умови»
«Оленька в дитинстві часто хворіла, тому в дитячий садок ми її не водили. Донька сиділа вдома з бабусею, росла активною, допитливою дівчинкою. Любила читати книжки про тварин, обговорювати новини та серіали, сперечатися про політику. Щоправда, бабуся її трохи розпестила, а ще Оля звикла до її суспільства, тож у жодному дитячому гуртку довго не затримувалася.

Коли настав час йти до першого класу, Оля не висловила особливої радості. А вже третього вересня прийшла додому у сльозах, сказала, що діти її дражнять, вчителька зла, і взагалі вона голодна, бо не встигла пообідати».

Галина К., м. Рівне

Входження у шкільне життя – стрес для будь-якої дитини. Особливо для малюків, які раніше були невиправдано ізольовані від інших людей. Школа – соціальна установа, яка живе за своїми правилами, та всім новачкам доводиться до них пристосовуватися. Якщо дитина не спілкувалася з однолітками, їй буде складно увійти до колективу, завести друзів. Якщо він звик слухати лише маму та бабусю, він не зможе адекватно сприймати вимоги «чужого» дорослого, перейде в розряд некерованих або навпаки замкнеться у собі.

До того ж у дітей, які надто опікуються, часто не сформовані основні побутові навички. Вони важко застібають гудзики, не вміють зашнуровувати черевики, швидко збирати речі. Дрібниці, звичайно, але в результаті дитина копатиметься на перервах, спізнюватиметься на прогулянки, не встигатиме поїсти.

Все це може суттєво ускладнити життя і першокласнику, і викладачеві. Особливо якщо вчителька вимоглива, звикла, щоб усе було за правилами, не любить «мигдальнічати». Батькам важливо забезпечити максимально м'який перехід у нове життя. Не віддавати на продовження. Знайти милу, добру викладачку та пояснити їй особливості дитини. Тоді вона зможе м'яко та тактовно привчити малюка до нових правил. А також допомогти йому увійти до кола однолітків. Щоправда, бажано, щоб клас був із мінімальною наповнюваністю 7–12 осіб.

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА

Переконайтеся, чи має майбутній першокласник такі характеристики:
1. Соціальний розвиток - дитина товариська, неагресивна, легко адаптується в новій обстановці (в гостях, у поїздці).

2. Організація діяльності – дошкільник виконує завдання на зразок, доводить роботу остаточно, бачить свої недоліки.

3. Загальне розвиток – має елементарний запас відомостей себе і світі, бачить подібність і відмінність предметів, вміє робити висновок.

4. Розвиток уваги та пам'яті – може утримувати увагу 10–15 хвилин, здатний запам'ятати 10 різних слів або чотиривірш після 3–4 повторів.

5. Мовленнєвий розвиток - правильно вимовляє всі звуки, грамотно будує речення, може сам скласти розповідь по картинках.

6. Розвиток рухів – вміє бігати, стрибати, робити повороти, розвороти, здатний маніпулювати дрібними предметами, може креслити вертикальні та горизонтальні лінії, коло, квадрат.

7. Зорово-просторове сприйняття – здатний змалювати фігури, літери, цифри та розрізняти їх положення у просторі (зверху-знизу, праворуч-ліворуч).

8. Особистісний розвиток – дитина хоче вчитися, зробити щось краще, активно цікавиться новим, знає, що таке добре, що таке погано.

9. Здоров'я – малюк хворіє на застуду не частіше 3–4 разів на рік, немає хронічних захворювань та психічних відхилень.

НАВЧАЙТЕСЬ НА ЗДОРОВ'Я

За нормального розвитку дитини можна віддавати до школи і з шести років. Тільки якщо він цілком здоровий.

Здоров'я – головний чинник успішного навчання. На жаль, майже 80% дітей мають фізичні чи психічні відхилення. Майже 40% першокласників хворіють раз на півтора-два місяці, по 7–10 днів. В результаті вони багато пропускають та довго відновлюються. У них низька працездатність та висока стомлюваність. Їм важко даються лист, читання та математика. Якщо ваша дитина часто хворіє, не поспішайте з вступом до школи. Зосередьтеся на зміцненні здоров'я малюка.


« Вернуться к списку публикаций

Корзина
Корзина пуста
kindermobel